Днями група українських журналістів на запрошення Hutchison Ports відвідала найбільші контейнерні термінали Європи: в Барселоні та Роттердамі.

Hutchison Ports, народжена в Гонконзі, розрослася по всіх континентах і зайняла перше місце на світовому ринку портових операторів. На сьогодні порт Hutchison Ports в Роттердамі є найбільшим контейнерним терміналом Європи та 12-им у світі, за рік він обслуговує 5 млн контейнерів. Працює цілодобово, за будь-якої погоди. Саме сюди, в Роттердам, прибуває значна частина товарів, яка роз‘їжджається потім по всій Єаропі. Товари від рідкого мила до холодильників і спеціальної техніки.

Порт у Барселоні BEST є повністю автоматизованим. «Ніхто нікого не чекає» - ключовий принцип його роботи. Все відлагоджено настільки, що вантажівки не стоять в черзі, кожна приїжджає на визначений час, кран вантажить на неї контейнер, вантажівка їде далі. На всьому терміналі людей майже немає - все автоматизовано. Найбільший контейнерний термінал Європи обслуговує менше 200 людей. Що важливо, що топ-менеджмент, а також інші працівники є місцевими. Тобто, міжнародна компанія формує команду саме за рахунок місцевих спеціалістів, залучаючи менеджмент з інших країн для налагодження процесів.

Але не буде забирати новини у журналістів, які мають поділитися своїми враженнями від побаченого.

Зазначу лише, що всі ці технології, сучасні крани, техніку та розвиток ми можемо побачити в українському порту «Чорноморськ». Це цілком реально. Насправді, існує первинний міф щодо державної власності в Україні. В 90% випадків ситуація така: на де-юре державній власності розквітає де-факто приватний бізнес. То давайте все переведемо в юридичну площину, серед бізнесу виберемо найкращі компанії і дамо їм можливість чесно працювати, сплачуючи податки в Україні і розвиваючи реальний сектор економіки.

Ми можемо скільки завгодно тішитися своєю унікальністю, потенціалом тощо, але наразі ситуація невтішна: ми не надто цікаві закордонному інвестору, - його ще треба вмовити до нас прийти,- України немає на мапі світових морських держав. Hutchison та інші світові оператори мислять категоріями країн, континентів: «Ми не хочемо купувати порт Х в країні Y, бо країна маленька, перспектив для бізнесу немає. А от Україна - велика, є потенціал для використання нового шовкового шляху, розвитку транзиту. Це - хаб між Європою та Азією». То ж давайте цю можливість не проґавимо. 
Світ рухається вперед. Ми ще можемо встигнути і застрибнути в потяг, що рухається.

Ryanair в небі є, General Electric на залізниці є, настав час світових інвесторів в українських портах.

Soon in Ukraine...