Гробова війна: як домовленість Дуди та Порошенка поглибила українсько-польський конфлікт

 29.05.2018   00:00 EUVPБлог
"Війна пам’яті" між Україною та Польщею вийшла на новий рівень. Нову кризу спровокувало завершення археологічного дослідження на цвинтарі у польському селі Грушовичі.

Цей цвинтар вже став символом українсько-польського "історичного конфлікту".

Саме там у квітні минулого року було демонтовано надгробний пам’ятник похованим там українським воякам. Знищення українських пам’яток відбувалося і раніше, проте "ноу-хау" Грушовичів – демонтаж було проведено з дозволу місцевої влади та навіть у присутності війта гміни.

Саме тому Грушовичі стали "останньою краплею" для України.

У відповідь на руйнування пам’ятника Київ наклав мораторій на проведення польською стороною пошуково-ексгумаційних робіт, а це своєю чергою стало каталізатором кризи у відносинах України та Польщі.

Шлях до конфлікту

Подолати цю кризу намагалися президенти – наприкінці минулого року в Харкові Петро Порошенко та Анджей Дуда заявили, що домовилися про заплановане скасування мораторію.

Тоді спостерігачі, в тому числі "Європейська правда", відзначали, що домовленості вигідні в першу чергу польській стороні – за ними відновлення монументів на українських могилах має відбутися лише після проведення ексгумації та лише в разі, якщо там знайдуть поховання українських вояків.

Річ у тім, що згода Києва на такий порядок дозволяла Варшаві вважати, що монументи українцям є не надгробками (знищення яких у Польщі є кримінальним злочином), а нелегально обладнаними пам’ятними місцями. Саме на цій підставі Польща відкинула запропоновану Україною форму легалізації поховань в Україні та в Польщі за формулою "всі на всі", заявивши, що тепер кожен із встановлених пам’ятників воїнам УПА має бути перевірений.

Та повернемося до сьогодення.

Нарешті така "перевірка", тобто ексгумація, відбулася у Грушовичах.

Вона мала стати прецедентом для всіх українських військових поховань у Польщі часів Другої світової.

Знайдені там останки українських воїнів мали би змусити польську сторону як мінімум відновити монумент. А як максимум – притягнути до відповідальності представників місцевої влади, що його демонтували.

А якщо польській стороні вдасться довести, що жодних порушень не було, то це стане потужним сигналом для інших мерів.

Важливість робіт у Грушовичах підсилюють... місцеві вибори у Польщі цієї осені. Тож і чинні мери містечок у Східній Польщі, і кандидати на ці посади знатимуть: гра на антиукраїнських настроях не матиме для них негативних наслідків.

Що ж показала ексгумація?

Коли дві сторони мають принципово різні завдання, важко сподіватися на успіх. Так і сталося цього разу.

У роботах брали участь інститути національної пам’яті обох країн.

Польський ІНП по завершенню робіт заявив, що українських поховань там не знайшли, а відповідно, немає ніяких підстав відновлювати зруйнований монумент. Тим більше – притягати до відповідальності тих, хто його нищив.

Причому поляки ще на початку робіт попередили: на відновлення пам’ятника УПА не варто чекати.

Залучені до ексгумаційних робіт українські експерти із висновками колег категорично не погоджуються.

За їхньою оцінкою, щонайменше три із похованих були українськими вояками, хоча й поховані вони без військової форми. Із аргументами української сторони можна ознайомитися окремо.

Ситуація у Грушовичах аж ніяк не є унікальною – українських бійців ховали не в однострої, а в цивільному одязі і, звісно ж, без зброї. А тому – через більш ніж 70 років встановити приналежність цих людей до УПА доволі непросто.

Особливо якщо польська сторона старанно ігнорує всі непрямі докази.

Саме тому роботи у Грушовичах, які могли би стати завершенням українсько-польської історичної суперечки, лише завели її врегулювання у глухий кут.

Що робити Україні?

Перш за все, Україна майже напевно не скасує мораторій на ексгумації польських могил, адже Київ пристане на думку українського, а не польського ІНП.

В цьому разі польська сторона буде активно дорікати, що саме Україна порушує домовленості президентів. Адже, за логікою Варшави, вони провели всі необхідні роботи, які ніби довели її правоту.

Україні у цій ситуації точно не варто йти на поступки.

Адже така слабкість матиме продовження. Грушовичі стануть прецедентом "законного" демонтажу українських пам’яток, скористатися яким захочуть політики і в інших селах та містечках Східної Польщі. А отже, "війна гробів" триватиме до повного знищення пам’ятників воїнам УПА.

Але так само вкрай небезпечними можуть бути кроки України у відповідь, якщо вони посилюватимуть напруження.

Проведені ексгумаційні роботи вперше дають Києву реальні аргументи у цій суперечці. Україна може (й мусить) відстоювати свою позицію, за необхідності – вимагаючи залучення міжнародних фахівців.

Так, це забере чимало часу, проте схоже, що тепер час працюватиме на нас. Завершення місцевих виборів у Польщі має "охолодити" пристрасті.

А головне, пам'ять небіжчиків варто вшанувати гідним чином, навіть якщо немає стовідсоткових доказів, що вони поховані саме тут.


Інші пости


Швидкий перехід

© 2015—2018 Представництво Європейського Союзу в Україні. Всі права застережено.