Помста друзів Путіна: як скандал із націоналістами коштував посади прем'єру Австрії

Саме її підтримка на користь внесеного австрійськими есдеками подання про відставку кабінету Себастьяна Курца стала вирішальною. Втім, однозначності політичній ситуації у Відні це не додало. Адже, за підсумками виборів до Європарламенту, що пройшли минулими вихідними, симпатії виборців знаходяться чітко на боці відправленого у відставку глави уряду та його Народної партії.

Вчасна криза

До 17 травня здавалося, що де-де, а в Австрії навряд чи можна було б сподіватися на щось екстраординарне. І справді, правляча коаліція Австрійської народної партії (АНП) та Партії свободи впродовж понад 500 днів на загал доволі добре справлялася з владними повноваженнями та втіленням урядової програми.

Однак створена 32-річним канцлером Себастьяном Курцем конструкція виявилася не застрахованою від "землетрусу".

Втім, у вічі оглядачам впав не лише зміст самого скандалу навколо АПС. Їхню увагу привернула доволі довга пауза, котру у вирішальний день 18 травня після оприлюднення скандального відео зробив канцлер Себастьян Курц.

Оглядачі вважають, що цю паузу Курц взяв невипадково.

Річ у тім, що в близьких колах тепер вже колишнього голови австрійського уряду усвідомлювали, що деякі кроки партнерів по коаліції з АПС кидають тінь на "зразкового канцлера". Тож було б дивним, якби Курц не скористався з партійної кризи в середовищі "свободівців" для того, щоб не лише позбутися безпосередніх фігурантів скандалу, але й вивести з впливових позицій тих осіб, які стали токсичними для канцлера і його політсили.

В даному випадку йдеться передовсім про нині вже колишнього голову австрійського МВС Герберта Кікля. Посада останнього дає йому контроль не лише над поліцією, але й над контррозвідкою. Остання якраз і стала одним з об’єктів, котрі поступово налаштовували канцлера проти "свободівського" міністра.

Першим "дзвіночком" стали обшуки, котрі австрійська поліція проводила за дорученням у приміщеннях Відомства з охорони конституції та боротьби з тероризмом в березні 2018 року. Австрійські експерти припускали, що під час обшуків в інтересах Партії свободи могли бути отримані документи, які стосуються правоекстремістських рухів.

Через це імідж Відомства з охорони конституції суттєво постраждав не лише в очах громадськості, але й в середовищі європейських контррозвідок.

Внаслідок цього Австрія донині практично не бере участі в обміні інформацією в рамках Бернського клубу, в якому співпрацюють контррозвідувальні служби країн Європи.

Іншим дражливим для колишнього канцлера питанням стали висловлювання Кікля стосовно мігрантів, зокрема ініціатива створення "спеціальних територій з обмеженим доступом", на яких слід було б розміщувати мігрантів.

Вочевидь, саме обговорення долі Кікля та інших впливових міністрів від АПС, яка тримала й портфель міністра оборони, й забрало багато часу в Курца суботнього дня 18 травня.

І вочевидь, позиція "свободівців" виявилася настільки непоступливою, що ані кабінет, ані коаліцію врятувати було неможливо.

Канцлерка-рятівниця

Політична помста з боку "свободівців" дала можливість оголосити вотум недовіри урядові – вперше в повоєнній історії Австрії.

Однак цей крок лише поглибив існуючу політичну кризу, вирішення якої "впало на плечі" федеральному президенту Ван дер Беллену.

Після консультацій з лідерами парламентських фракцій Ван дер Беллен відмовився від можливості збереження чинного уряду із новим главою, зробивши вибір на користь технократів.

Новою главою австрійського уряду стане очільниця австрійського конституційного суду 69-річна Бріґітте Бірляйн.

Вона, за словами президента, очолить безпартійний кабінет, котрий працюватиме до створення нового уряду та не вноситиме суттєвих законодавчих ініціатив до парламенту. Австрійська конституція дозволяє президенту на власний розсуд визначати канцлера, відповідно, Бірляйн не потребуватиме вотуму довіри з боку Національної ради.

Оглядачі поки не вбачають у кандидатурі нової канцлерки негативного багажу. Навпаки, у зв’язку з її призначенням схвалення лунає як у бік федерального президента, так і в її власний.

Бірляйн рівновіддалена від основних політичних сил Австрії та вже заявила про готовність дотримувати подібний баланс і в майбутньому.

Тому її кандидатуру підтримали в більшості політичних таборів. Схвалення на її адресу прозвучало й з вуст Себастьяна Курца, і з боку головної соціал-демократки Памели Ренді-Ваґнер. Новий голова Партії свободи Норберт Хофер також відзначив її професіоналізм та порядність.

Колишнім коаліціянтам, до того ж, не може не імпонувати особистий консервативний світогляд нової канцлерки.

Саме тому призначення Бірляйн, здається, зняло гостроту політичної кризи, в яку Австрія занурилася після скандалу з "відео з Ібіци".

Однак після позачергових виборів ситуація може знову загостритися.

Хто стане партнером Курца?

Як і раніше, найбільші шанси очолити новий уряд має Себастьян Курц. Більше того, мало в кого є сумніви стосовно того, що хтось інший очолить уряд після осінніх виборів. Підтвердженням того є вибори до Європарламенту, на котрих за АНП проголосували 34,6% виборців.

Попри те, що урядова коаліція Народної партії та АПС за півтора року роботи змогла втілити низку власних обіцянок, зокрема стосовно зниження оподаткування для сімей і малого та середнього бізнесу, а також підвищення пенсій, наразі особистий рейтинг Курца та його партії знаходяться між 37-38% голосів.

Свою роль у цьому зіграло розчарування частини консервативних виборців у Партії свободи. Тож і не дивно, що після скандалу з відео вони зробили вибір на користь близького до "свободівців" за низкою ідей, зокрема в плані міграційної політики, Курца.

Соціал-демократи підходять до виборів не в найкращій кондиції. Їхній колишній голова та ексканцлер Крістіан Керн відійшов від політики та має намір ввійти до правління "Російської залізниці".

Новою ж лідеркою СДПА наприкінці листопада 2018 року стала 48-річна докторка медицини Памела Ренді-Ваґнер.

Її політична кар’єра вкрай недовга, адже свій шлях у політику вона розпочала в березні 2017 року, обійнявши посаду міністерки охорони здоров’я в кабінеті Крістіана Керна. До того вона працювала в академічній науці. Тож політичного досвіду їй поки недостатньо.

Втім, як показали вибори до Європарламенту, "ядерний електорат" есдеків завжди підтримає свою партію – на її користь висловилися 23,9% виборців.

Натомість Партія свободи, здається, з несуттєвими втратами пройшла скандал із відео. Оскільки руйнівна ситуація початку 2000-х з розколом політсили та укладенням коаліції між АНП та осколком АПС навряд чи має шанси на повторення в нинішніх умовах, а її електоральна підтримка, хоч і знизилася, але не кардинально.

На виборах до Європарламенту за "свободівців" проголосували 17% виборців. Нині ж соціологи прогнозують їм навіть більш оптимістичні результати в 19-20%.

Це, звісно, нижче результатів 2017 року, коли АПС посіла третє місце з майже 26% голосів. Однак це вказує на те, що основна маса "ядерного електорату" продовжує підтримувати свою партію.

А відповідно, цілком ймовірно, "свободівцям" знову може дістатися "золота акція" при створенні коаліції.

Втім, принаймні зараз представники Народної партії доволі чітко виключають можливість створення нового альянсу з АПС.

Важливими гравцями під час кампанії стануть і малі партії. Нині вагомі шанси на проходження до нового скликання Національної ради мають як ліберали з партії NEOS, так і австрійські "Зелені", не представлені в чинному скликанні парламенту. Соціологи оцінюють нині рівень симпатій до них у 8-10% голосів.

Примітно, що NEOS, попри критику уряду Себастьяна Курца, став єдиною опозиційною партією, котра не підтримала вотум недовіри його кабінету. Тож нині не виключають потенційного створення коаліції чи принаймні співпраці між Народною партією та лібералами.

Саттю взято із сайту "Європейської правди"