Гендерна рівність у Європейському Союзі у цифрах та фактах

 04.03.2020   10:00 YEAБлог
Наразі Європейський Союз (ЄС) є одним із найбільших прибічників та захисників прав людини по усьому світу, включаючи питання забезпечення гендерної рівності та прав жінок. Лісабонська угода встановлює принцип недискримінації та рівності усіх людей незалежно від статі, гендерну, віку, національності тощо.

Задля забезпечення утілення його у життя була прийнята значна кількість директив та інших нормотворчих актів, зокрема: Хартія прав жінок[1] та Стратегічний план досягнення гендерної рівності 2016-2019[2], План дій щодо досягнення гендерної рівності 2016-2020[3] тощо. Але навіть найбільш досконале законодавство утрачає свою вагу, якщо не знаходить утілення у життя. Тож у цьому блозі я проаналізую, наскільки прогресивним у контексті утвердження гендерної рівності та захисту прав жінок є інституції ЄС та його країни-члени.

 

Гендерна рівність у системі основних інституцій ЄС

Європейський Парламент (ЄП). ЄП є єдиною інституцією ЄС, яка формується безпосередньо його громадянами. У 2019 відбулись чергові вибори до ЄП, за результатами яких майже 41% місць посіли жінки. Це рекордна кількість жінок, яка коли-не будь була представлена у ЄП, хоча варто зазначити, що кожні чергові вибори до ЄП засвідчували тенденцію до поступового збільшення кількості жінок-депутаток. Наприклад, у 2014 жінки складали майже 37%, у 2009 – 36%, а у 2004 – 30%.

Європейська Комісія (ЄК) та Європейський Центральний Банк (ЄЦБ). 2019 став знаковим і для цих двох інституцій, адже уперше за всю історію існування ЄС очолювати їх призначили жінок: Урсула фон дер Ляєн стала очільницею ЄК, а Крістін Лагард – ЄЦБ. Окрім цього, 11 з 26 призначених пані Урсулою комісарів – жінки, а у своїй інавгураційній промові вона пообіцяла сприяти просуванню гендерної рівності та формуванню гендерно-збалансованих команд на рівні усіх інституцій ЄС. Крістін Лагард, у свою чергу, була першою жінкою, що очолювала Міжнародний Валютний Фонд та першою жінкою-міністеркою фінансів серед країн «Великої вісімки».

Європейський Суд Справедливості (ЄСС). ЄСС є єдиним судом ЄС, уповноваженим на розгляд спорів та трактування питань, пов’язаних із законодавством ЄС. Він складається із 27 суддів, які призначаються країнами-членами ЄС (по одному від країни). Станом на лютий 2020, у його складі було лише 5 суддей-жінок, що свідчить про те, що судова система ЄС у контексті гендерної рівності потребує певних доопрацювань.



Гендерна рівність у країнах-членах ЄС

2016 рішенням ЄП та Європейської Ради (ЄР) було утворено Європейський Інститут Гендерної рівності (ЄІГР), який є відповідальним, зокрема, за формування Індексу Гендерної Рівності (ІГР). Він є одним із механізмів визначення прогресу в досягненні гендерної рівності ЄС та його країнами-членами. Здійснюється аналіз шести основних сфер (працевлаштування, фінансовий ресурс, освіта, час, влада та здоров’я), а також двох додаткових (насильство щодо жінок та міжсекторальна дискримінація). Відповідно до даних ІГР 2019, що базуються на інформації 2017, загальний показник ІГР ЄС склав 67.4 зі 100. У той же час, спостерігаються значні відмінності між країнами-членами ЄС, так, Швеція (83.6) та Данія (77.5) залишаються найбільш гендерно-збалансованими суспільствами. У той же час, Греція (51.2) і Угорщина (51.9) знаходяться внизу рейтингової таблиці. Сферою, у якій жінки є найменш представленими та захищеними, є рівень прийняття рішень та доступу до влади – 51.9 із 100. Варто зазначати, що питання гендерно-обумовленого насильства залишається актуальним також для усіх країн-членів ЄС та знаходить свої вияви, зокрема, у таких формах як: домашнє насильство, сексуальне насильство, торгівля людьми, феміцид, каліцтво жіночих статевих органів тощо. При цьому, двома з трьох країн світу, що визначили свою державну внутрішню та зовнішню політики як феміністичні, є саме країни-члени ЄС: Швеція та Франція. Більше того, у 2017 ЄС підписав Конвенцію Ради Європи про запобігання і протидію насильства щодо жінок (Стамбульську конвенцію). Наступним кроком для її імплементації є прийняття рішення ЄР, щодо чого наразі відбуваються активні дискусій та обговорення.


Отже, хоча прогрес у досягненні гендерної рівності у ЄС і відбувається повільними кроками, він є беззаперечним та проявляється як на рівні прийняття законодавства, спрямованого на боротьбу з гендерно-обумовленою дискримінацією, так і на рівні кадрової політики ЄС, визначення пріоритетних напрямків його розвитку та програм для фінансування.

Стаття написана: Лілією Антонюк, Амбасадоркою європейської молоді, Виконавчою директоркою ГО «Жіноча Ліга»

 

 


Інші пости


Швидкий перехід

© 2015—2020 Представництво Європейського Союзу в Україні. Всі права застережено.