Кожного разу, коли чую щось подібне на вулиці, то подумки прошу цих татів/мамів відірватися від своїх смартфонів і дати дитині ту увагу, якої вона зараз так просить. Порадіти її відкриттям. Подивуватися з нею. Обігріти теплом долоні. Одним словом, включитися в цей момент. І виключитися зі свого ґаджета.

Отак спостерігаючи за сім'ями, мені страх як хочеться до Декларації прав дитини додати два положення.

1. Кожна дитина важливіша за смартфон.
2. Кожна дитина має право на повноцінну увагу. Декларація ж бо писана і проголошена з добрих 60 років тому. Тоді ніхто не міг передбачити, що ґаджети заберуть у дітей їхніх батьків. Що дітям доведеться бавитися із планшетами і телефонами, а не людьми.

В День захисту дітей я хочу побажати всім нам давати дітям не тільки ґаджети. А перш за все - самих себе. Свою повноцінну увагу. Своє тепло. Реальне, живе тепло.